Виконувати не можна чекати?

Чому так? Думаю причиною цьому служить ієрархічна система, яка успадкована від радянського союзу, коли будь-яка ініціатива була приводом для притягнення до відповідальності. Рядовий медичний працівник чи керівник нижчих рівнів не мав можливості вільно приймати рішення. Все нав’язувалось згори. Тому цілком логічно, що рудименти тої системи продовжують існувати. І спілкуючись з керівниками ЗОЗ стосовно того, чи впроваджуються у них якісь зміни майже завжди чую, що поки немає відповідного наказу департаменту охорони здоров’я (далі ДОЗ), вони не можуть виконувати той чи інший нормативно-розпорядчий документ МОЗ. Мотивують свою позицію тим, що майже у всіх наказах міністерства наявний пункт, що звучить так: Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу. Отже, як бути у даному випадку?

Дійсно, вказаний пункт має місце у міністерських наказах, але це не адресати, хто має впроваджувати чи запускати рішення у регіонах. На них (ДОЗ) покладена функція контролю за виконанням наказу у ЗОЗ підпорядкованих територій. De jure, керівники департаментів мали б першими реагувати на підзаконні акти МОЗ, сприяти їх впровадженню та реалізації з послідуючим контролем за їх виконанням на основі розроблених індикаторів у певні періоди часу. Але, de facto, маємо ситуацію супротиву, коли регіон готовий до змін, проте відповідних вказівок від обласних керівників медичної галузі немає ніяких рухів, у кращому випадку (мені відомі випадки, коли навпаки ініціативних та прогресивних керівників «підпорядкованих закладів сварили за недотримання субординації»).

Як тут бути?

По-перше, пунктом 2 статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (2011) передбачено, що «накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами».

По-друге, комунальні ЗОЗ підпорядковані власнику, тобто громаді. І якщо керівник громади авторитетний менеджер з лідерськими якостями, і Ви, як кваліфікований управлінець ЗОЗ, обґрунтуєте доцільність впровадження змін, що передбачені в наказі МОЗ, він буде в першу чергу ініціатором таких нововведень або підтримає Вашу позицію, за потреби.

В призмі події з автономізацією, варто вчитись приймати рішення та не боятись відповідальності, особливо, якщо Ваші дії відповідають «ноті закону» та направлені на його виконання.