“Колись про наших лікарів зніматимуть художні фільми”. Інна Холодняк про проєкт мобільних медичних команд АСМУ на Херсонщині

Мобільні медичні команди Академії сімейної медицини України (АСМУ) працюють у прифронтових регіонах України з початку повномасштабного вторгнення. Географія проєкту постійно змінюється: медичні команди виїжджають туди, де допомога найбільш потрібна, – до найуразливіших громад, які  не мають доступу до регулярної медичної допомоги.

Одним з ключових регіонів для проєкту залишається деокупована Херсонщина. Про унікальні виклики, з якими стикається область, та роль мобільних медичних команд в їх подоланні ми поспілкувалися з координаторкою проєкту в Херсонській області Інною Холодняк –  директоркою КНП “Херсонська дитяча клінічна обласна лікарня” ХОР, заслуженою лікаркою України, почесною громадянкою м. Херсон. 

Інна Холодняк (посередині) з мобільною медичною командою АСМУ

Пані Інно, на Вашу думку, в чому важливість та актуальність проєкту мобільних медичних команд АСМУ для Херсонщини? З якими унікальними викликами в царині охорони здоров’я стикається регіон і як проєкт допомагає їх долати?

На сьогодні ситуація з отриманням медичної допомоги в деокупованих населених пунктах Херсонщини залишається вкрай важкою. 

По-перше, відсутній громадський транспорт. Доїхати з одного населеного пункту до іншого можливо лише коли мешканці винаймають один в одного якийсь транспорт. Дістатися обласного центру для огляду лікаря,  а також забезпечити себе лікарськими засобами на постійній основі в таких умовах вкрай складно.

По-друге, в цих населених пунктах нестабільний мобільний зв’язок. В деяких з них відсутня питна вода. Місцеві мають купувати її та інші життєво необхідні товари в невеличких ларьочках з дуже обмеженим асортиментом продуктів та гігієнічних засобів. Навіть хліб їм можуть привозити лише раз на тиждень.

По-третє, пересування дорогами вкрай небезпечне через ризик дронових атак: авто може бути знищене, а люди можуть отримати поранення. Реєструються, на жаль, і смерті внаслідок подібних атак. 

Окрім того, в цих деокупованих селах не завжди є фельдшери: фельдшер може бути закріпленим за двома-трьома населеними пунктами і виїжджати лише на виклики. Це означає, що на регулярній основі отримувати необхідну медичну допомогу люди не можуть. Фельдшерсько-акушерські пункти є далеко не у всіх селах, бо часто вони зруйновані. Аптечні пункти також багато де відсутні. Нова пошта та Укрпошта, які мають забезпечити людей медикаментами через програму “Доступні ліки”, не завжди доїжджають до цих населених пунктів. Населення, що проживає в цих селах, – це здебільшого літні люди, які зазвичай мають низку хронічних захворювань і потребують постійного медичного супроводу: лікарських засобів, що приймаються щоденно, та регулярних оглядів лікаря. Тому на кожен приїзд мобільної медичної команди місцеві дуже очікують. 

Як місцеві мешканці реагують на візити мобільних команд? І чи були випадки діагностики якихось станів, що потребували негайної госпіталізації?

В нас на Херсонщині наразі працює дві медичні команди, які здійснюють виїзди до деокупованих населених пунктів. До однієї команди входить сімейний лікар та медична сестра, а до другої – лікар УЗД-діагностики та сімейний лікар. Коли я відвідувала населені пункти разом з цими командами, то щоразу чула теплі відгуки від місцевих мешканців. Люди щасливі, що лікар приїхав, лікар щось порадив, лікар привіз медикаменти. Вони так і кажуть: “Ми на нього чекаємо кожен місяць”. Для них усіх візит медичної команди – це, так би мовити, ковток свіжого повітря, який дає змогу підтримати стан здоров’я. Також вкрай важливими є виїзди лікаря УЗД-діагностики, який може навіть за відсутності електрики підключити апарат до невеличкого павербанку та оглянути людей. Це дозволяє, зокрема, виявляти онкохвороби, калькульозні холецистити, захворювання печінки, які потребують негайного лікування. Ми стикалися з багатьма випадками, коли на огляді лікар УЗД бачив новоутворення. В цих ситуаціях пацієнтів скеровували до лікаря-онколога, і у випадку підтвердження діагнозу їх госпіталізували. Тож виїзди наших мобільних команд часто в прямому сенсі рятують життя людей, адже для них це єдина можливість вчасно виявити небезпечні захворювання.

Що Вам особливо запам’яталося з виїздів?

Умови, в яких приймають пацієнтів наші виїзні медичні бригади, – це окремі історії, за мотивами яких після війни можна буде знімати художні фільми про мужність і незламність наших медичних працівників. Де приймають пацієнтів наші лікарі? У бібліотеках, у сусідів фельдшерів в приватних будинках, у магазинах. Уявіть собі цю картину: тут розкладено товар, а тут у куточку звільнили місце для прийому лікаря. Але головне, що люди отримують необхідну допомогу.

А легендарний пункт незламності в одному з декокупованих сіл, який відвідали навіть представники Кластеру охорони здоров’я в Україні, – це історія, яку точно варто розповідати всім. Після відходу росіян в селі залишилися ящики від снарядів, і з цих ящиків місцеві сколотили пункт незламності. Води в цьому селі немає, але в цей саморобний пункт незламності провели світло, а з побитого шиферу зробили доріжку, щоб можна було дійти туди попри розмиту дорогу. В зимовий час там стоїть якась буржуйка, лежать старі ковдри, з ящиків зроблено стіл, а місцеві принесли стільці. І там приймають пацієнтів наші лікарі! Під час нашого спільного виїзду туди з Кластером охорони здоров’я в Україні слова щирої вдячності мешканці цього села висловлювали знову і знову. Для них важливий навіть сам факт, що за них не забувають, що до них приїжджають, що за них турбуються. 

Тому не маю жодних сумнівів, що цей проєкт має продовжуватися. Він вкрай необхідний для населення Херсонщини та інших прифронтових територій. Це колосальна підтримка для населення. Це можливість для наших людей не лише отримати життєво необхідну медичну допомогу, а й знати, що вони важливі, що для них є сенс попри надважкі життєві обставини підтримувати своє здоров’я та вірити в майбутнє.  

Що б Ви побажали колегам, які в ці буремні часи продовжують працювати в Україні?

Наше населення, наші люди – це зона нашої відповідальності. Чудово розумію, що зараз працювати вкрай складно. Чудово розумію, що ментальне здоров’я кожного, хто сьогодні живе в цих небезпечних умовах, дуже й дуже страждає. Разом з тим, ми свідомо обрали цю професію. Гадаю, медичного працівника можна порівняти з військовим. Ми там, де болить. Ми там, де ми потрібні. Ми надаємо допомогу від народження до смерті. 

Інна Холодняк під час візиту прем’єр-міністра України та міністра охорони здоров’я України до Херсонської дитячої обласної клінічної лікарні. Фото: Юлія Свириденко

Розумію, що кажу певні прописні істини. Але дійсно потрібно навіть в умовах, що склалися, турбуватися про себе, забезпечувати своє ментальне здоров’я – хто до яких методів звик. Потрібно намагатися перебувати у більш-менш безпечних місцях. Разом з тим, потрібно і працювати. Маємо чітко розуміти, яке населення проживає в нашій зоні відповідальності та чого воно потребує. А потребує воно перш за все постійної підтримки та допомоги, проведення профілактичних щеплень, своєчасного виявлення хронічних захворювань. Тож продовжуємо працювати заради наших пацієнтів та майбутнього нашої країни.

Хочу побажати кожному миру, добра, успіхів. Все буде Україна! 

Інна Холодняк з колегами під час візиту прем’єр-міністра України та міністра охорони здоров’я України до Херсонської дитячої обласної клінічної лікарні. Фото: Юлія Свириденко.

Проєкт «Забезпечення доступності послуг первинної медичної допомоги в екстрених ситуаціях, як гуманітарна відповідь для подолання тягаря неінфекційних захворювань (НІЗ) в Україні через мобільні медичні пункти», який виконується ГО «Академія сімейної медицини України» за підтримки Бюро ВООЗ в Україні.