Медицина в Хорватії. Про політиків, 1000 островів, гелікоптери і адріатичних прикарпатців

Одразу хочу сказати, що ментально хорвати дуже подібні до західних українців (особливо галичан), бо в VI ст. їхні предки мігрували на берег Адріатики саме із цих країв. Це вам згодиться для кращого розуміння написаного нижче.

В Хорватії діє система обов’язкового державного медичного страхування. Покривається практично все, крім ліків (є реімбурсація, яка частково покриває їх вартість). За ліки, які коштують більше 3000 кун (9000 грн) в рік пацієнт платить повністю сам, окрім онкологічних препаратів. За кожен візит до сімейного лікаря людина доплачує 10 кун (30 грн.), які ідуть не йому. Можеш мати додаткову приватну страхівку, щоб обслуговуватись в приватників, не платити за ліки, ітд.

Спеціалізація. Студент закінчує медичний і йде собі на “інтернатуру”, яка триває 5 місяців (раніше була 1 рік, з 2018 – знову буде рік). Після цього може працювати загальним практиком, але є одна цікава річ – спеціалізація, яка триває 4 роки і не є обов’язковою, але з 2020 року – буде, для лікарів, молодших 40-а років. Все ж ясно, хіба ні? :). Вона дає +150-200 єврогрошей до зарплати.

Робота. Після університету можеш працювати на швидкій або одразу сімейним, але якщо ти працював сімейним, пішов на спеціалізацію і за неї платив твій «дом здрав’я» (див. нижче), то після цього ти мусиш відпрацювати на нього 4 роки. А далі починаються цікаві речі. Є три “точки”, де ти можеш працювати сімейним лікарем – «дом здрав’я», амбуланса або концесія. Для кращого розуміння, перше – ЦПМСД, друге – АЗПСМ, третє – приватна практика. Власником двох останніх є перший, який забороняє відкривати більше 70% приватних практик від їх загального числа, інакше він просто збанкрутує. Якщо в тебе приватна практика, то ти не можеш її продати. Ідеш на пенсію, дом здрав’я забирає всіх твоїх пацієнтів. Авторитарні хлопці і дівчата, одним словом. АЗПСМ І ЦПМСД є дуже різні. Є дуже круті, є просто маленькі кабінети. Для нас – нічого нового. В останніх є своя швидка (транспортує в лікарню).

Острови. Хорватія – країна 1000 островів (1182, якшо бути точним), з них населені – 46. На більших є сімейні і вони можуть мати навіть 200-300 пацієнтів, але платню – таку ж, як і на материку. При цьому, санавіація (тобто реальна, а не розбиті ниви чи «бобіки» з пробитими колесами) – працює. Всі гелікоптери – військові, бо медицина власних не має. Кілька разів уряд пробував використовувати приватні фірми, але все закінчувалось судами, бо їм “забували” заплатити за послуги (я ж казав – для кращого розуміння 🙂 ).

Скільки заробляють сімейні лікарі? Кожен сімейний отримує фіксовану платню і має близько 2000 пацієнтів (на материку). На островах їх може бути 200, але гроші має ті самі…..і ця сума складає…..(звучить барабан)…..800 євро в ЦПМСД, 1000 євро в АЗПСМ і 2000-3000 – в приватників. Пам’ятаємо, що +200 після спеціалізації.

Прийом. В день сімейний приймає від 50 до 130 хворих (!!!!!!!!!), але це включно із дзвінками і виписуванням рецептів для хронічних хворих. За день до нас прийшло близько 40-50 хворих особисто.

Політика. Кожна нова влада (а парламент тут за останні 2 роки переобирали вже 3-4 рази) придумує нові нюанси. Загальний принцип залишається таким самим (змінюється програмне забезпечення, розмір платні ітд.).

Черги. Черга на УЗД може тривати близько 2-3 місяців. На МРТ…….увага…..(звучить барабан) – близько 1 РОКУ…..РОКУ!!!! Ти можеш піти до приватника, але платити будеш сам.

Лікарні. В Загребі їх близько п’яти, якшо із приватними, але довкола міста – жодної, навіть в центрі жупанії (району). Загалом лікарень – не дуже багато на наші мірки, хоча самі хорвати стверджують, що їх дууууже багато (я сміявся, як дурний, чесно…..не відають, про що говорять). Є кращі, є гірші, є всякі. Найгірша, скоріше, виглядає як наша середня.

Нестача лікарів. Кожен….кооожен доктор, фармпред, кооожна медсестра, кооожна прибиральниця і коооожна людина, з якою я говорив запрошувала мене на роботу лікарем і казала, шоб цілу Львівську область своїх колег я привозив разом із собою, бо бракує близько 50% лікарів, тому що після вступу в ЄС (в 2013 році) люди просто масово покидають країну. Зарплата маленька, знаєте (я взагалі не уявляю як вони виживають на 1-2 тис. євро (*автор сів і заплакав*).

Про хорватів. Вони дуже добрі люди. На всіх етапах мені робили подарунки – каву, цукерки, АМЛОДИПІН, ітд., всюди возили і витримували моє тошноцтво і запитання дуже героїчно та із задоволенням.

Автралія, Латвія, Румунія, Туреччина, США, Боснія. Це короткий перелік тих країн, про системи яких я дізнався від їх представників і тепер я знаю, де колись буду жити, коли вже буду старенький, але це вже зовсім інша історія.

У нас є приклад, є досвід інших країн та є їхні помилки і успіхи, тож – тільки вперід, колеги! Далі буде!